Привіт
Привіт, снігу-сніжиську, що затрушує стежини мого власного Я Як тобі там, серед хмар, пів грудня, серденько, спалося? Східці моїх бажань чекали на тебе щодня Але, за законами неба, як мало статися - сталося... Привіт, снігу-сніжиську, про якого думала, що вже не вернЕш, Як тобі там, між дерев, на душу мені опадається? Буває отак: незворотнє, а ти його ждеш і ждеш І воно, як твоє, неодмінно сніжиськом до вікон вертається.
2021-12-20 18:42:10
1
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2332
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2578