Привіт
Привіт, снігу-сніжиську, що затрушує стежини мого власного Я
Як тобі там, серед хмар, пів грудня, серденько, спалося?
Східці моїх бажань чекали на тебе щодня
Але, за законами неба, як мало статися - сталося...
Привіт, снігу-сніжиську, про якого думала, що вже не вернЕш,
Як тобі там, між дерев, на душу мені опадається?
Буває отак: незворотнє, а ти його ждеш і ждеш
І воно, як твоє, неодмінно сніжиськом до вікон вертається.
2021-12-20 18:42:10
1
0