Вона складала білизну й ламала всі мости...
Вона складала білизну й ламала всі мости, І шла Чортзна-куди і невідомо навіщо, По собі лишала мені старі станки І голила мене, змочивши лезо в кориці. Вона шукала пригод і ховалася в каві, Все читала книжки, співала в повноголосся. Я не міг здогадатись, що буде в її уяві, А вона на мені лишала своє волосся. По ній лишалася купа прозорих склянок, А вона вже купила білет у травень на потяг. Єдине, що не лишала, так це обіцянок, А я чекав, щоб прийшла по зимовий одяг. 24. 01. 19
2021-03-08 23:04:19
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Владислава Тріус
дуже вдячна ❤️ Виправлю☺️
Відповісти
2022-01-19 00:43:20
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4955
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2576