Твоє сонце
Коли твоє сонце піде на захід стрімко, А зорі погаснуть і місяць не зійде на небо І темрява вкриє і вдарить у душу мітко, І хмари потоплять захований місяць-лебідь, Коли твоя тиша вже більш не зіткнеться із вітром, Коли твої стіни вже більше не захист для тебе І думи коли розчиняються у повітрі, І тисне на тебе вага потемнілого неба, Коли вже надія лишає останню кімнату, Весняне тепло твій найзліший у світі ворог І страх із безвихіддю грають для тебе сонату, І все у блідому серці вкриває морок Згадай, що одначе, як би того не хотіли І як би та ніч не жадала побути подовше Незалежно від всього ранок всерівно прийде І знову на сході з'явиться вільне сонце.
15.12.2021
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ашаннiя
Дуже сильний вірш
Відповісти
16.10.2022, 08:23
1
Владислава Тріус
@Ашаннiя Дякую :)
Відповісти
17.10.2022, 19:43
Подобається
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1196
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2040