Немає
Твої одвічні проблеми з ритмом, Твої маневри, твоя хода, Твої розмови, доторки, вірші, Твої слова - моя біда. Моя білизна, мої промови, Мої руді уперті коти. Вони хочуть їсти. Я! Хочу їсти. А в голові - кити... Кити, на яких тримається місто І схили, такі ж як у Дніпра, твоїх плечей і моє намисто, І ти такий мій, Твоя така я. Тембр голосу твій, манера усмішки - Все ходить за мною, як наче не зна, Що тіло твоє давно вже не поруч. Його тут немає. Й тебе тут нема...
2023-02-03 20:13:30
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Еліна Сірик
Дуже гарний вірш💔
Відповісти
2023-02-03 21:09:37
1
Владислава Тріус
@Еліна Сірик Щиро дякую
Відповісти
2023-02-04 19:22:19
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хрест - навхрест
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1929
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1348