Notre Dame
Колись там горів Нотр - Дам, У місті свободи й кохання. Вогнем охопило серця, Й всі дихали наче в останнє. Палали картини... і душі, що в стінах собору живуть. Й не знайшлося на світі байдужих, Тих, хто повз горе ідуть. Молитви і пісні лунали, І сльози гасили вогонь! Разом усі страх проживали, просили у Божих долонь. Рятуй світову ти святиню, почуй же сердець молитви! Спустися на землю хоч тінню, І полум'я це загаси. Нехай же усі це почують, згоріли не ті вівтарі. Стоятиме міцно ще тисячі років Святий той собор Notre Dame de Paris.
2019-05-04 19:03:10
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Weronika Nikulina
найцікавіше, що історія варта однієї цигарки
Відповісти
2019-05-04 20:23:15
Подобається
Weronika Nikulina
як завжди наш Сергій геніальний. Гострий розум і почуття гумору. Неперевершено💕😘p.s. дякую
Відповісти
2019-05-04 20:26:16
Подобається
Farka8
🇫🇷Лучшая архитектура в мире🇫🇷
Відповісти
2019-05-05 11:42:03
1
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
10
3214
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3323