Фарбами
Weronika Nikulina
Ти потрібен мені як небо, А без неба я не жива. Я померла богиня Геба Попіл хвиль на твоїх губах. І моїми віршами сказано, те, як сильно тебе люблю. Я хворію напевно сказом, Певно, скоро прихід зловлю. І думками моїми думано, і про колір твоїх очей. Я багато чого придумала. Зрозумівши не мало речей. І сьогодні в петлі стоячи. Бачу світло і свій тоннель. І я завжди про тебе думала, Я та фарба, в картині пастель.
2018-05-14 17:57:53
15
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Weronika Nikulina
реально, дякую. Я старалась. 💜
Відповісти
2018-05-14 18:03:16
Подобається
Weronika Nikulina
спасибо, действительно очень приятно😘☺️
Відповісти
2018-05-14 18:44:17
Подобається
Weronika Nikulina
можешь в личку скинуть идею стиха и первоначальную рифму
Відповісти
2018-05-14 19:10:48
Подобається
Інші вірші поета
В пам'ять про героїв Хто така Де б ти не був Тобі писати
Інші поети
سٰـآيْ
@saejinee_exo
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2537
Твої долоні
Ай
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
5084