Бездумно
Weronika Nikulina
Роздягайся. Пускай у вир своїх думок. Тримайся. Гаряче серце натискає свій курок. Прощайся. Непотріб в голові відбув уже свій строк. Не згадуй. Вірші про мене не пиши даремно. Розгадуй. Не мар людьми занадто та шалено. Пригадуй. І не поводь себе смиренно та нікчемно. Щезай. Нехай тебе ніхто не чує та не бачить. Стрибай. Від радості, бо смуток у житті ніщо не значить. Тікай. Нехай тебе не здоженуть.... І не пробачать. Життя набуло раптом надважливих значень...
2018-05-21 16:52:06
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Євген Піпусь
Хороший вірш,з глибоким змістом та підтекстом.)
Відповісти
2018-05-21 16:53:41
2
Weronika Nikulina
@Євген Піпусь Червоно дякую🔺
Відповісти
2018-05-21 16:54:27
1
Інші вірші поета
Знайди мене Про фізику, Фрейда і Ньютона Не втрачай Хто така
Інші поети
Maggy W.
@maggy
Aëden
@jewdiks
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3757
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3874