Знайди мене
Weronika Nikulina
Я ховаюсь десь поміж хмарами, у районі чужого погляду, Між містами, будинками, храмами, Розкидаюся між безоднями. Ти в думках, у скринях коштовностей, У словах, звуках над водоспадами. Тихо тихо ховаєш за обрієм, Й не знаходиш того, чого мало так. Час зникає піском між пальцями, Забирає секунди пам'яті. Та, ми виявились блукальцями, І на жаль, вже немов би прокляті. Виявляється, що хвилини ті, То вони ~ неймовірне, шалене. Коли мало було мене, ще тоді, То шукай. І знайди мене.
2018-11-16 18:40:20
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Weronika Nikulina
@Євген Піпусь 💚💜
Відповісти
2018-11-16 18:51:29
Подобається
Стренжер
".. Час зникає піском між пальцями, забирає секунди пам'яті.." - надзвичайно сподобалось👍💞
Відповісти
2018-11-16 18:53:32
1
Weronika Nikulina
@Стренжер дякую 💕
Відповісти
2018-11-16 18:54:23
1
Інші вірші поета
Пересічні Про фізику, Фрейда і Ньютона Не втрачай Запалюй
Інші поети
secret
@secretnoclue
Тимка
@pro_risovanie_s_timkoy
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Ай
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4837
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2833