Коли ж моє життя розквітне?

Ілля Мойсеєнко

Сидиш і дивишся на мрію, Про тихиє твоє життя, Де сонце наче краще гріє, а твоя тихая журба Повисла хмарами на небі, І більш не йде вона до тебе. Лиш гомін й писк душі твоєї, жадає ніжні почуття, Розчулить серце над землею, коли прийде час каяття. І от живеш так дні, години, а може й рік минув уже Нема для тебе домовини... Ти лиш страждаєш у питанні. — Коли ж моє життя розквітне вже?

2022-11-16 02:40:56

9

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Ілля Мойсеєнко

@Сандра Мей В мене щось типу такого, але є лайфхак, створити собі настрій щоб щось написати, причому не важливо який саме настрій буде

Відповісти

2022-11-16 10:13:44

Подобається

Veil

Непоганий вірш, в мені точно щось відгукнулося, знайомі почуття

Відповісти

2022-11-16 12:24:19

1

Ілля Мойсеєнко

@Veil Сподіваюсь у моїх подальших роботах, ви знайдете щось близьке саме для вас

Відповісти

2022-11-16 20:52:40

1

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

2619

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

3335