Антураж
Ілля Мойсеєнко
Лиш гірко мариво зсідає, Над мирним поприщем небес, Тому і антураж зникає Коли ти йдеш... і йдеш... і йдеш Так тихо й соромно лишати, Ті сподівання потайні, Що ти зустрінеш нічну мати Очми затулившись у зірки
2022-12-26 04:05:52
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сандра Мей
Красиво. (Мені це чомусь нагадує людську душу.)
Відповісти
2022-12-29 14:24:43
Подобається
Інші вірші поета
Нічна поезія Коли ж моє життя розквітне? Марні сподівання
Інші поети
Sophie
@DilaraAydin10
Veronika Gold
@Goldenbum
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2221
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2698