З усіма буває...

Есмеральда Еверфрі

З усіма буває, не у всіх проходить - Муз усе частіше очі в небо зводить. Б'є себе у груди, рве на них сорочку, І собі на лоба все шука примочку. То хвостом молотить, то здіймає бучу, Кожен раз, як чимось я його засмучу. Борозни на стінах від когтистих лапищ (Кажуть правду - в скальди просто так не втрапиш). Виє Муз на Місяць (думає - не бачу), Інколи зітхає: "Я колись заплáчу. Хто так творить диво?!", - й, надягнувши каску, В суперечці знову зазнає поразки... Він у мене добрий (п'є постійно м'яту), І не дуже прúкрий (хоч і має бартку*). Ще не звик, сердега, до польотів думки, Óбразів яскравих, марності малюнків**. Третій рік працює він зі мною в парі, Маємо для чаю кожен свій гербарій. Хоч ще й досі, чáсом, очі в небо зводить - З усіма буває, не у всіх проходить... * - гуцульський топірець. ** - тут в значенні схеми віршового розміру. Ілюстрація з Pinterest, авторства Inge Löök.

2021-03-17 09:47:48

15

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Есмеральда Еверфрі

дякую) обов'язково

Відповісти

2021-03-17 21:01:44

Подобається

Andrii Katiuzhynskyi

Цікавий образ Муза, Ви його придумали самі чи він взятий з творів Химери Зеленоокої?

Відповісти

2021-04-14 20:52:49

1

Есмеральда Еверфрі

@Andrii Katiuzhynskyi ми з Химерою маємо різних Музів😂😂 Зокрема, мій не має людської подоби) ну і ще багато чого. Чесно, навіть не подумала, що, справді, маємо схожі ідеї😅

Відповісти

2021-04-16 20:06:57

1

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

82

2

3306

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

49

15

2107