Вітер
В моїй кімнаті розгулявся Вітер,
Приніс із двору запах полину,
Вніс хаос у чіткі ряди із літер,
І повернув мене із надер сну.
Холодний подих обіймає плечі
Не ріже шкіру, тільки бадьорить.
Під ним всі звичні та буденні речі
Наповнює життя, і в них іскрить.
Переплітає з травами волосся,
Що лізе в очі, як не закрути.
Все це - його свободи відголосся:
Не спинять Вітру лет замкѝ, прути.
В моїй кімнаті йому, звісно ж, тісно,
Тож підпихає в спину, що є сил,
Але тихцем, немовби ненавмисно...
Осінній плащ вже майже пара крил.
Із листям танець, тільки нам відомий,
Що ритм його не схожий на міські.
Подвійний усміх щирий, несвідомий,
Коли разом стандарти рвем людські.
2020-04-05 07:47:15
7
1