Вітер
В моїй кімнаті розгулявся Вітер, Приніс із двору запах полину, Вніс хаос у чіткі ряди із літер, І повернув мене із надер сну. Холодний подих обіймає плечі Не ріже шкіру, тільки бадьорить. Під ним всі звичні та буденні речі Наповнює життя, і в них іскрить. Переплітає з травами волосся, Що лізе в очі, як не закрути. Все це - його свободи відголосся: Не спинять Вітру лет замкѝ, прути. В моїй кімнаті йому, звісно ж, тісно, Тож підпихає в спину, що є сил, Але тихцем, немовби ненавмисно... Осінній плащ вже майже пара крил. Із листям танець, тільки нам відомий, Що ритм його не схожий на міські. Подвійний усміх щирий, несвідомий, Коли разом стандарти рвем людські.
2020-04-05 07:47:15
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Есмеральда Еверфрі
спасибо) не знала, что еще можно поставить - то, что рисует мое воображение, невозможно найти ни на каких сайтах.
Відповісти
2020-04-05 08:25:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2052
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4995