Ось моя заслуга

Есмеральда Еверфрі

(За мотивами серії фентезі-романів "Оповістки з Меекханського прикордоння" Роберта М. Веґнера.) Слів нема. Усе вже було сказано раніше. Ми з пломенем лишились віч-на-віч. І прозвучало в ніч уже твердіше: "Моя заслуга ось"... Мов камінь з пліч. І страх минув, і давні недомовки, Залишилися вчора, мить тому. Вогонь в руці - душі таємні сховки Відкрившись знову канули в пітьму. Тут кожен з нас стоїть, а час спливає, І сумно оглядає рід кха-дар*. Він щось задумав й звично не питає, Чи згідні ми покинуть чаардан**. Він вибрав нас колись, а ми - його, І, глянувши у сірі батька очі, Повторимо Слова із слів - цього Недопустити він не має мóчі. Горять свічки й згасають по одній, Прийнявши наші клятви, нашу сповідь. Ми - вільний рід. Чи радощі, чи біль, Приймемо разом. Ось наша опóвідь. * - "батько", лідер/отаман чаардану. ** - " вільний рід", родо-племінне збройне формування, або формування найманців, зв'язаних близькими і дружніми стосунками.

2021-01-27 16:06:08

5

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Ніколас Велес

просто навідміну від вас я бачив Дарвена-лав-Ґлаздена і Колесо.... Тому я згоден, що не все так уже і погано.

Відповісти

2021-01-27 17:55:59

Подобається

Есмеральда Еверфрі

@Ніколас Велес Хіба вірші - незрушний мур законів? Хіба не спів із глибини душі? Яскравий, емоційний клекіт-спомин, Про те, що нас тривожить уночі. Кад, головне, що вдається передати настрій, думку. Решта шліфується досвідом.

Відповісти

2021-01-27 18:01:07

Подобається

Есмеральда Еверфрі

Лан, я спати, бо зараз просто впаду.

Відповісти

2021-01-27 18:03:13

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11463

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3960