Ми маримо
Ми маримо епохами й світами,
Блукаємо між вигадок й билин.
Загублені, ледь чутно, лиш вустами
Рахуємо історій буреплин.
Шукаємо "свій час" без сну, без їжі,
Вглядаємось у обриси примар.
Надіючись пройти шляхи давніші,
І хист, і дар зіпнули на вівтар.
"Там було краще!" - солодко-шалено
Кричить щось восьмилапе в голові.
І викликів не видно вже щоденних,
Смердючих тіл, немитих довгі дні.
Не видно підлості, обману і безсилля,
Які - безжальна правда - там були.
Фантазії, Ікарові вітрила*,
Нас знову ошукали, підвели.
І добре, коли встигнув повернути,
Побачивши фальшивість штучних крил.
Хоча не скоро зможеш геть забути
Сирен пісні, м'які вали ковил.
* - перефразований міф про Ікара
2021-03-22 16:14:45
12
0