Чи чуєш?

Есмеральда Еверфрі

Чи чуєш: гукає вперед нас Дорога? Хоч раз відчував поклик дальньої-далі? Чи рвалося серце від цього порога, Пройти всі стежки: щасливі й невдалі? Цей Шлях, безсумнівно, загублений в часі: Не має "своєї", "чужої" епохи. І ті, хто на нього стають в кожній расі, Блукають світами віки і ще трохи. Свій кожному Шлях - ним чужий не пройде. І мандри твої вже навік неповторні... Душа кожна спокій тоді віднайде, Коли перешкоди здолає умовні.

2019-05-22 19:46:22

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Asmit Kot

Дуже красивий вірш)💞

Відповісти

2019-05-24 16:59:58

Есмеральда Еверфрі

@Asmit Kot Дякую))

Відповісти

2019-05-24 18:50:19

Подобається

Інші вірші поета

Моя Самотність Клубок протирічч Тебе знову не бачать Facilius (Легше)

Інші поети

Эрика

@Erika_Star

Cherish John

@bluepixie

Irynka Ukrainka

@irynkaukrainka

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4635

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2333