Ультрафіолет
Починати з білого листа, коли хороша ,чиста голова? Не виходить Тремтить, поникла в гріх Душа не може з нас усіх — втекти. Душа темніє, якщо в людини є вона, тоді втрачає хвилини, а душа гине. У розпусті, на дні , у темноті — де ми усі. І кожен з нас на самоті, і кожен з нас в сірі будні ці. Вникне в наші чорні думки зловсіні Ультрафіолет звісно, Крізь нього все видно, всі таємниці. Все огидне , ніби з в'язниці. Те що сховав ти в своїх сітках фізичних, ті думки незвичні. Тьму душі твоєї, фіолет побачить В подіях відмітку зазначить . Будеш Пам'ятати їх аш до смерті своєї Та навік не осягнеш миті тієї. Коли фіолету довіриш розум, – розкриє тебе в різних позах: твій бік жахливого, жорстокого брехуна і доброго, мудрого чистуна. Впустиш?.. ні, боїшся.
2020-10-22 17:07:12
3
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8855
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4323