Ретротерор
Michael Mayrain
Минулого природу не знаєм, теперішній час не шануємо! Не радіємо на взаєм, несправжнє в голові будуємо. Здається готуємо міраж, минулого абсурд . Нейрони – сотні зараз, розсіяли здоровий глузд. Судим, через брехливий бік, не себе, а корені свої. Новий сміх на кожен вік! На брата набиваємо набої! Хоч хтось в дзеркало дивився, своїх духовних мук? На що в середині розбився? На сотні гнійних мух! Минуле , тільки щоб не дарма, все повторяється циклічно. Жити тобою не може земля, смерті будуть вічно! Добро робиться зі зла, не має більше матеріалу. Тонка часова змія, агресія війни й металлу. Автор Michael Mayrain
2021-01-04 16:18:49
1
0
Інші вірші поета
Ультрафіолет Страх Постпейзаж Дух
Інші поети
Educatorus Librarium
@educatorusdigitelli
Alaska
@Alaskan
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2142
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5738