Ретротерор
Минулого природу не знаєм, теперішній час не шануємо! Не радіємо на взаєм, несправжнє в голові будуємо. Здається готуємо міраж, минулого абсурд . Нейрони – сотні зараз, розсіяли здоровий глузд. Судим, через брехливий бік, не себе, а корені свої. Новий сміх на кожен вік! На брата набиваємо набої! Хоч хтось в дзеркало дивився, своїх духовних мук? На що в середині розбився? На сотні гнійних мух! Минуле , тільки щоб не дарма, все повторяється циклічно. Жити тобою не може земля, смерті будуть вічно! Добро робиться зі зла, не має більше матеріалу. Тонка часова змія, агресія війни й металлу. Автор Michael Mayrain
2021-01-04 16:18:49
1
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2072
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2451