Ретротерор
Минулого природу не знаєм, теперішній час не шануємо! Не радіємо на взаєм, несправжнє в голові будуємо. Здається готуємо міраж, минулого абсурд . Нейрони – сотні зараз, розсіяли здоровий глузд. Судим, через брехливий бік, не себе, а корені свої. Новий сміх на кожен вік! На брата набиваємо набої! Хоч хтось в дзеркало дивився, своїх духовних мук? На що в середині розбився? На сотні гнійних мух! Минуле , тільки щоб не дарма, все повторяється циклічно. Жити тобою не може земля, смерті будуть вічно! Добро робиться зі зла, не має більше матеріалу. Тонка часова змія, агресія війни й металлу. Автор Michael Mayrain
2021-01-04 16:18:49
1
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
45
44
2162
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
72
13
4991