Страх

Michael Mayrain

В тиші місячного спокою знаю я, що там стежить хтось за мною. Світить місяць струною в лісі, в печерах йде воно за мною. Струмок річки, ліс дзвенить, йду я. Воно йде, не зустрітись в певну мить. Надія одна, воно ще спить. хороша стежка тревожить рух. Перед очима, не спить, появився Страх. Ми боїмся страху, нажаль. Застерігає, дає шанс Кожа стала, як скрижаль. митець пише. На кожі і всередині дає фору. Дихання І серце б'є. Страх не допустить втоми, як би швидко не тікав він тут, близько Він момент твій вкрав Час лине , божий дар Біжи, біжи. Рятівник твій і господар, душі твоєї він володар Пауза, недобіг. Не він, не ти не втік. Не втечеш від нього, ось такий нічний час пік.

2020-10-10 19:38:55

Інші вірші поета

Ультрафіолет Постпейзаж Ретротерор Дух

Інші поети

Margarita20

@Margarita20

Cristina Zemba

@Cristina_Zemba

Abbas Ghallu

@MAbbasAliG

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9208

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16679