Я не боец
Я не боец и за нами охотятся. Меч его лёгок, остёр, но не длин. В бой вылетает счастливая троица Ангелов добрых, одним я храним. Мы с тобой вместе по жизни наплакались, Тихо скользишь за моею спиной. Правильным выбором, тайными знаками Твой продлеваю полёт, мой родной. Ангел, душа – это наше имущество, То, что при жизни и после храним, Связь наша с вечностью, горе, могущество – Пепел эфода* и камни под ним. Наша душа, это чудо невзрачное, Что предстоит пронести и отдать, Добрая капля надежды прозрачная, Старые: перстень Царей и печать. Сколько по жизни с тобою намаялись, Страхов и пота, любви за спиной? Как тебе в мире безбожном понравилось, Веры и боли кусочек родной? Чёрные ангелы, столько погублено Стали клинком твоим, звёздная высь. Верой моей, твоей кровью прорублена Белой надежда на вечную жизнь. * эфод – часть облачения первосвященника с драгоценными камнями в золотых гнёздах
2023-06-14 10:21:48
0
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1656
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1700