Когда пылают сердца
Мир старый тает словно снег в горсти. Мессии поступь рушит жизней твердь. И нет уж места здесь для милости. Рука не хочет, но несёт вам смерть. И нам исправить то, что праотцы... И то, что добр не смог сам Авраам. Не будет вам добра и милости. От смерти враг бежит к своим богам. Пусть сталь в руках моих мечом блестит. В боях на всех нам хватит мужества. Я этот стих не прокричал и стих, Мой полон рот пророчеств ужаса. Подарим мы своим врагам лишь смерть. По всей земле святой не смолкнет вой. Прикажет Бог, и отказать не сметь, И свист ракет, огонь и снова бой.
06.11.2023
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11425
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1896