Поднимая со дна
Ведь история – волны, чьи широкие плечи – А чем выше, тем глубже, вплоть до самого дна – Поднимают и носят с белой пеною вечной Грязь, что спала веками, грязь, что всем нам видна. А история – память о боях и пороках, О казнённых пророках молодых, молодых. А история – знамя и история – похоть, И что есть – уже было: эта жизнь, этот миг. Мы уже воплощались под телами другими, Мы не раз воровали, предавали друзей. А теперь возвратились, чтоб быть преданы ими, Чтоб беспомощным нищим я замёрз у дверей. И мы просто не помним свои прежние жизни, А без них невозможно объяснить этот бред. И нет святости в теле, в языке, нет в отчизне, Ни в иконах, ни в стилях и ни в блеске монет. О проигранных войнах, об открытиях важных, О монархах отважных, их великих делах. Ведь история – сказка, пусть история – праздник, Этот список событий, что отправится в прах.
2024-01-21 07:11:11
0
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1480
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4954