Воспоминание о деде
Мы в эти дни с тобой вдвоём совсем одни, А то, что хочется сказать, – давно не главно. Ты эту жизнь теперь мне молча объясни, Любитель правды, чёрт возьми, святой и славной. И потеряв, и обретя обратно связь, Забыв и вспомнив, кто был прав и что нам нужно, Я понимаю, что тебя люблю сейчас, А то, что было до сих пор меж нами, – дружба. Несётся время, словно пишется тетрадь. Событья пулями свистят над головами. И я прижмусь теперь к тебе душой опять, И снова мир и благодать сегодня с нами. Конспект обрезок старых выцветших газет, Средь пены лет, прохлады стен, молчанья комнат, Как будто дан простой терпения обет, Что нерушим, необходим, его лишь помним. Ах, если б мог ты просто взять и рассказать, Я бы запомнил до деталей всё подробно. Пусть не сумел бы я тебя тогда понять, Так ни понять, ни оправдать же безусловно. А ты глядел на мир с высот прошедших лет, А я смотрел в твои глаза упрямым взглядом, Как будто брал в своё грядущее билет. И с этих пор твоя рука со мною рядом. Прикосновения твоих шершавых рук, Усов колючесть – их всегда недоставало. И кто озвучит мне твоё молчанье губ, Теплом наполнит твоих мыслей покрывало?
2023-03-10 01:03:41
1
0
Схожі вірші
Всі
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
59
3
8686
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395