До последнего слова
Отшлифованный правдой глупцов, Ограненный колючею болью, Стать рабом каравану купцов, Вещей притчей с известным концом И пойти по этапу в неволю. Кислый вкус молодого вина. Виноград не избалован солнцем. Был бы выпит однажды до дна Или выплеснут в землю, иль на... Или выброшен рваным червонцем, Или сломан случайным грехом, Иль забрит до приказа в солдаты, Иль покинув навечно свой дом, Отшвырнул недочитанный том, Под проклятья и вопли: "Куда ты?" А куда, ты тогда ведь не знал, Просто прочь от злословья и криков. Путь от старта скрывает финал, На котором ещё не бывал. Глаз не видно, лишь страх мертвых ликов. Отшлифован, да вот не пошло, Обломалась фреза об алмазы. И враньё покатилось на дно, И седло без коня унесло. Путь свобод отменяет приказы. Дно души ты от слёз осуши, Подмети от обид и обманов. Пусть вернуться твои миражи, Бесконечных путей виражи Чудесами набитых карманов. На что тратить и как их менять? Иль долги возвращать или снова, Найдя юных сомнений тетрадь, Всю ее до конца исписать, До последнего главного слова?
2023-01-09 07:43:10
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5443
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2488