Ностальгия
Михаэль Казакевич
Стихии смерти посвящу Стихи последнего разлива. Я вас любил – пишу, грущу – Любить и больно, и красиво. И холод красного вина На дне хрустального бокала Я вылил в жизнь свою и на... Но жизнь от этого не стала Теплей и радостней на грош. Оторванный кусочек счастья – Пусть кровоточит он, но всё ж Ты, если сможешь, возвращайся И возврати те времена, Когда мы были молодые, Скажи: "Я кажется больна". О, Боже, это ностальгия! О, Боже, я не виноват Перед Тобой, дарящим души. Но не услышал я набат Её души в толпе идущей. Верни меня в её стихи, В тот миг молчанием кричащий. Пусть наши прошлые грехи Непроходимы словно чащи. Стихии смерти посвятил Стихи трагичного разрыва. Так часто я о нас грустил, Грустил так нежно, так красиво.
2023-09-20 11:02:41
0
0
Інші вірші поета
Память полёта пчелы Поднимая со дна Поэтов убивает слово Изнеможение
Інші поети
Sneha Das
@curiousdreamer
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9624
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1722