Скрипач последних нот
Михаэль Казакевич
Покрыты белым инеем ресницы Забытых тел, ненужных никому. Агония так долго может длиться – Симфония противная уму. Сам дирижёр, застывший у пюпитра До самого прощального прости Не поднесёт глотка воды напиться Ни в фляжке, ни в стакане, ни в горсти. Лишь души, уходящие с любовью Сквозь кровь и грязь ужасных смертных ран, Уносят память с нестерпимой болью О жизни, превратившейся в обман. О, жизни! Вы разменные монеты, Дешевле газа вечной мерзлоты. Поля боёв, в симфонии одеты, Крадут у тел последние мечты. Молчанье дирижёра – равнодушие. Ни чем не воскресить, кричи иль плачь. От боли тел нисходят в бездну души, Кровавых нот отчаянья скрипач.
2023-08-28 06:20:26
0
0
Інші вірші поета
В поиске пути Оставить причал Соль земли Бесконечный поток
Інші поети
Gennadij Bondar
@gennadij_bondar
Hell_ga
@Hell_ga
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5026
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2194