Соль земли
Не хлебом единым, но болью едины – Пусть айсберги тают и крошаться льдины – Три раза макая в соль хлеба мякину, Из сказок спускаемся в жизни долину. На наших столах по обычиям древним, Хоть жизнь в городах современных другая, Стоит на виду, как бывало в деревне, Солонка, гостей за столом ожидая. Мы нижние воды наверх поднимаем Словами молитвы, слезами, судьбою. Измучены души в стремлении к раю, Полны океаны солёной водою. Нисходит огонь, принимающий жертвы. Восходит душа над горящею солью. Из верхних миров посылают ответы К нам вниз, где они облачаются болью. И, крови потоком всё тело пронзая, Доходит до сердца, его поджигая, Та боль, что стекает из вечного рая, Надеждой смущая, смешная такая. Надеждой на вечность, надеждой на верность, Надеждой на встречу сквозь жизни мякину. И тают кристалы не прочны и бренны. Люблю я, взаимно, любя не покину.
2022-12-18 12:06:15
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Воланд Дарсі
Красиво, боль означает, что мы ещё живы
Відповісти
2022-12-18 18:29:11
Подобається
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2653
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5200