Не ошибаются любя
Не ошибаются любя, Средь прошлых бед скрывая чувства. Ты скажешь мне: "Люблю тебя!" А это ложь или искусство? Ведь ни за что и медный грош Последний в глубине кармана Не брошу я за эту ложь, Не дам за облако тумана. Не ошибаются любя, Оставшись живы после яда. Блестят глаза, зовут меня, Но в глубине родного взгляда Пытаюсь вновь прочесть я боль Войны, предательства и мести. Мне кажется, что я король, Попавшийся в объятья лести. Но вот ответ хранит бокал, Наполненный притворным зельем. Я выпью, как в волну со скал, Как на войну, как в тёмной келье Прожить остаток юных лет, Как кровь пролить свою по капле. Туман исчез, обмана нет. "Любовь" – я прочитал в азарте. Не ошибаются любя, Хроня печали боли прошлой. Прости, пойми, поверь в меня, Мой добрый друг, мой друг хороший.
2023-09-03 08:21:33
0
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4915
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1928