Дрожь души

Михаэль Казакевич

Снова в теле дрожит, Словно брызжет родник оживая Да водою святой На границе, где правда и ложь. Словно выпало жить И вершить, и служить и святая Вера требует бой. Дрожь души – не унять и не трожь! Вот опять пред тобой Я склоняюсь в безмолвном поклоне, Неизвестность судьбы, Уносящей в далёкий простор. За моею душой Чьи-то тени мелькают и стоны, И среди ворожбы Каркнул ворон да спрятался вор. Ты откуда такой? Почему тебе ночью не спится? Что себе на беду Потерял, чем тебе помогу? Я проситель простой. Если можешь, то дай мне напиться Только правдой святой, За неё буду в вечном долгу. А ты к ней то готов? Этот свет, что струится от Бога, Не приносит покой – Он же душу взорвёт на куски! Среди яви и снов В неизвестность уводит дорога, Да горящей строкой Зажигает рука маяки.

2023-07-31 15:24:09

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12385

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5798