Дрожь души
Снова в теле дрожит, Словно брызжет родник оживая Да водою святой На границе, где правда и ложь. Словно выпало жить И вершить, и служить и святая Вера требует бой. Дрожь души – не унять и не трожь! Вот опять пред тобой Я склоняюсь в безмолвном поклоне, Неизвестность судьбы, Уносящей в далёкий простор. За моею душой Чьи-то тени мелькают и стоны, И среди ворожбы Каркнул ворон да спрятался вор. Ты откуда такой? Почему тебе ночью не спится? Что себе на беду Потерял, чем тебе помогу? Я проситель простой. Если можешь, то дай мне напиться Только правдой святой, За неё буду в вечном долгу. А ты к ней то готов? Этот свет, что струится от Бога, Не приносит покой – Он же душу взорвёт на куски! Среди яви и снов В неизвестность уводит дорога, Да горящей строкой Зажигает рука маяки.
2023-07-31 15:24:09
0
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4995
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4222