Монолог тени
Течение в душе неведомого света, Невидимый подъём над суетой забот, И время не идёт, и не скрипит карета, Несущая меня сквозь жизнь который год. Привет, мой Бог, привет! Нелепые созданья, С Тобою говоря на стольких языках, Не устают ломать основы мирозданья, Из праха восстают, чтоб снова кануть в прах. И тело моё, вот, даёт всё чаще сбои, Друзья давно не те, мне не страшны враги. Ты стул верни назад, не смейся надо мною. Нет сил Тебя догнать, пожалуйста, не беги. С Тобою поболтать. Ответь мне на вопросы. Неведомый вдруг свет над суетой забот. Я след Твоей любви. Опять скрипят колёса Кареты, что меня к Тебе с Тобой везёт.
2023-10-03 06:34:04
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2942
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4939