Мессия
Ты придёшь незаметно, как первое солнце апреля. Ты придёшь, когда ждать перестанут цветы февраля. Запоют соловьи. Их весёлые звонкие трели Удивится услышать отвыкшая помнить Земля. Словно лучик тепла на забывшую Солнце планету. Там, где правды слова расцветут среди гадостей лжи. Словно ложка к столу, словно щит, словно фильтр интернету. Ты покажешь нам нас. Так быстрей, Боже мой, покажи. Прикажи нам любить и беречь от потери и порчи, От всего, что нас портит, доводит до боли и ран. Пусть останутся души, а тел чтобы не было больше. И, что Бог есть любовь, а вот жизнь без любви есть обман. Есть у вечности суть, пусть она никогда необъятна. Необъятны и святы любви и закон, и дела. Сделай души бессмертны, как было в раю и бесплатно Нас наполни любовью, чтоб нас над землёй подняла. Чтоб как птицы вонзались сквозь облако в синее небо. Чтобы зависть смывалась обычным весёлым дождём. Чтоб до звёзд долетать, на которых никто ещё не был. Чтобы умерло время и всё, что останется в нём. Ты придёшь в этот мир, окружённый как льдом равнодушьем, Где привычная смерть – избавленье от страхов и ран, И растопишь снега, и раскроешь глаза нам и уши, И меня оживишь в утешенье за боль и обман.
2023-09-21 14:48:27
0
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4022
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1211