Не будет покоя
У новенькой души в груди свои печали, И свет иной звезды – ни слава, ни почёт. В начале сентября мне счастье это дали, И с этих пор я стал заботливей ещё. Она на старый ствол как веточка привита, Как девочка дрожит прозрачна и легка. И новая слеза, и новая обида, И страх не пережить случайного греха. У новенькой души вдоль вечности дорога Проходит среди скал на северо-восток, Где бел в снегах покой, хоть пей его, хоть трогай, Но только растопи и снова жизни ток. Пусть в жизни для всего нам всем хватает места. Но новая – она, конечно, на века. Душа несёт свои: любовь с судьбою вместе, А новая любовь, как облако, легка. К нам близится октябрь с холодными ветрами, Забитый водосток опавшею листвой, Но над моей душой горит, не гаснет пламя И вера, что апрель..., и прочь бежит покой.
2023-06-07 05:24:14
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Михаэль Казакевич
Дякую вам за інтелегентне питання, дякую, що ви мене читаєте. Я не народжений в Україні і мова моїх батьків була російською. Я єврей, живу в Ізраїлі та бажаю вам миру, звичайно після перемоги. Хоч батько мій народжений у місті Гадяч Полтавської області. Я прийшов до вас, бо ви боретесь за правду. Слава героям. Це все, що можу вам зробити.
Відповісти
2023-06-08 08:46:11
Подобається
Михаэль Казакевич
Я не знаю української мови. З глибокої поваги до вас користуюсь Google translter. Пройде час в Україні буде вибух культурний, і мова українська набуде нового статусу. Пройде час, скінчиться війна, і мої вірші хтось перекладе українською мовою. Я мало знаю мову своїх дітей, щоб писати на ньому вірші. Це моя біда. Але знайте, Бог говорить зі мною зрозумілою мені мовою. З кожним говоритимуть зрозумілою йому мовою. Поки що я російськомовний поет - москалям знову пощастило. Серед них, до речі, багато добрих людей. Скажіть, якщо вам не подобається, не буду вас більше дратувати. Повірте, мова не винна, винні люди.
Відповісти
2023-06-08 11:59:26
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2286
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2002