Туда, где жизнь
Стою у жизни на краю, Заглядывая вниз, Как там кипит в сплошном бою, Бурлит и стонет жизнь. И выбираю для себя, В какой родиться век. Пусть в день рождения дитя Идёт не тает снег. В тепле любви, в кругу семьи Встаёт над крышей дым. Я стану семенем твоим, Ты временем моим. Свершилось, замерло, пошло, Идёт как этот снег. И всё вокруг белым бело, Всё тянется к весне. Потом черкну сквозь небосвод, Как белая звезда, Что в вечном поиске свобод Уходит в никуда. Чтоб снова встать на жизни край, Заглядывая вниз. Давай, кидай меня, бросай Туда, где стонет жизнь.
2023-09-20 10:59:39
0
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8902
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2481