А что здесь моё?
Моя ли та звезда горит при свете дня? Моя ли та беда с душой моей играет? Моих ли на песке два крошечных следа, Не смытые волной, идущие вдоль края? Моих ли здесь надежд стремительный полёт Средь белых облаков, несущих боль утраты? Тут голос медный труб, там звон гитарный нот И долгий топот ног, и шепот виноватый? Моей ли веры здесь божественный накал, Что свечи зажигал, им не давал погаснуть, И голос, что меня будил и в путь толкал, И путь, что я прошел до цели, до вчерашней? И эта глубина, и эта высота, И белая волна, влекущая в пучину... Мои ли, наконец, заветная мечта И ангел, что готов, и мир, что я покину? Но знаю, что мои, смываются волной, На каменной скале простые брызги крови И пот всегда был мой, и чувства за спиной, И Бог, что я нашёл, назвав Его "любовью".
2022-09-28 14:53:39
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2179
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2827