Порядок і Хаос
Євген Мазурок
Порядок і Хаос у світі існують Люди бачать у всьому їх сенс Навіть себе розрізнити вдалося На гуманітарних і технічних наук Але є люди , які знають істину слів "Хаос=Порядок , а Порядок=Хаос" Але люди про це забули Окрім істинних образів роду людського Ми постійно показуємо одне з двух приховуючи сторону другу Я порядок , страх , чистоту і дотошність показую всюди, Але як тільки запал загориться Як тільки я посміхнусь Весь Хаос в мені стане реальним Нестабільним психом мене назовуть. Я буду сміючись танцювати Показувати , який я начебто псих Але хватить мені зневагу відчути до когось Як порядок і зло покірне повернеться у тіло моє. "Порядок і Хаос" ось що для мене ЖИТТЯ. Я не піддамся впливу учених Я не піддамся впливу мислителів Я сам в собі дві людини маю Одна яка порядком керує І другою якою хаосом володіє.
2021-02-17 15:55:15
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
desperation
Непогано скіл прокачав, перейшов до філософської тематики)
Відповісти
2021-05-14 10:33:14
Подобається
Інші вірші поета
Шизофренія Логіка Відрізані від істини Адреналін бою
Інші поети
Роберт Муншфэ
@Robert_Munschfer
Akira Yamanoka
@sasha_karabash
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3834
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11465