Момент життя
Євген Мазурок
Момент життя я пам'ятаю Коли образ тримав я повно На батьків і родичів своїх Але стався роковий момент. Він пішов Пішов назавжди. Мій вчитель , друг і батько. Пройшовши місяць я згадую момент. Згадую його і не можу стримати я сліз. В момент всі мої образи стали димом. Все злість перетворилася в печаль. І в пам'яті відбиток вогняний лишився назавжди. Я згадую їх лиця. Лиця його друзів , родичів , товаришів. Ті сльози ту печаль я відчував їх на собі. Пройшов лиш місяць , а момент не покида мене. Тепер вертаючись з навчання я приїду з відкрити руками. Створити момент радості для неї. Самої в одній хаті. Скажу я друзям щоб сказали вони всього лиш раз :"Вертайся по скоріше" , "Я тебе люблю". Бо буде той момент коли вони вже не почують. Як би ти горло би не рвав. Крізь сльози би кричав. Немає часу на сварки. Немає часу на образи. Збережіть момент радості своєї. Збережіть для них себе. Створіть момент радісної миті. Момент хорошого життя.
2021-09-03 16:46:41
2
0
Інші вірші поета
Шизофренія Кажуть :"Чоловіки не плачуть" Кажуть ... Відрізані від істини
Інші поети
Mony Ana
@MonyAna1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11994
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16365