Гра під назвою "Життя"
(Повільний сміх психопата) Чи знаєш ти гру азартну? Всі грати мають її без хвилинки на перерву. Але знаєш ти , як її зіграти і виграти джекпот? (Повільний саркастичний сміх) Авжеж ні. Навіть правил нам не розказали і сіли ми застіл цей від якого виходи лиш два : смерть і виграш. Але третій вихід тоже є. В цій грі є правила обмежень , які закували наші руки і ходи. Я розкажу секрет , як я вийшов з гри цієї живим. (Сміх) По-перше : почни сам собі перечити. Стань адекватним псіхо. Генієм наук серед простих людей. Розшир свій розум не розширюючі можливість для усіх. Тоді гра і правила її зійдуть з тебе на невелику мить. По-друге: відкрий повністю себе . Всі скажуть що ти безглуздо робиш це. Але це голос не людей. А гри , яка не хоче відпустить тебе. Сумієш ти змінитися відкривши двері душі і голови зможеш ти покинуть стіл цепний. По-третє : бери всі шанси і користуйся , а то гра поглине тебе знов і шансів вибратись не буде зноу. Лиш тоді ти станеш богом серед людей. (Повільний сміх) Всі слова твої і думка кожна стануть правдою для світу. Навчишся ти всього не читаючи нічого. Сумієш все і гра під назвою "Життя" не поглине тебе знов. А поставить головним . Тим хто роздає всім карти і ходи . Хто правила створить і всім їх розповість . І всім покаже хто переміг , а хто помер. Так що є бажання зіграти ? Чи хочеш ти втекти? (Голосний повільний сміх)
2019-10-20 18:59:31
3
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4761
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2384