Пустота в очах моїх
Пустота в очах моїх заполонила простір пустотою.
Тримаючи у руці бокал з вином не відчуваю я смаку і не можу опяніти.
В літню спеку п'ючи чай я не відчуваючи тепла весь потом покриваюсь.
Серед незнайомців я наче привид з мертвою ходою.
Друзі бачать у мені брата з посмішкою на лиці.
Дівчина вважає мене кращим серед всіх.
Батьки постійно хочуть дій від мене.
Тоді чому ж не бачу в дзеркалі себе?
Я бачу друга ріднішого ніж брат.
Я бачу хлопця про якого можуть мріяти жінки.
Я бачу ідеального сина для батька й мати.
Але я не бачу там себе.
Тим ким я би міг би буть для себе.
Та чому ж я не бачу там нічого?
Пустота яка ховається в очах моїх, все закриває.
Неначе не можна бачити істину гірку.
Не дозволя мені та пустота побачити лице.
Лице мерця в образі дитини.
Яка відчула біль життя і померти було її бажання.
Та пустота в мені рятує від життя.
Як важко закривати весь той біль в собі.
Як важко розгледіти себе.
Так важко побачити себе пустого.
Так важко жити в самоті.
І розуміти суть життя у пустоті.
Нічого не дає мені життєвих фарб.
Ні їжа, ні друзі, ні дівчина не забере від мене ту пусту гримасу смерті на лиці.
Пустота в очах моїх моє спасіння.
Пустота в очах моїх моє прокляття.
17.07.2021
2
0