На Ви
У сутінках мертвих нічної імли, Твоя поведінка мене чарувала Давно перейшли неформально на "Ви" У цій насолоді я мовчки пропала. В густім-густім лісі, де дім серед трав, Тремтіли коліна від страху, Зі мною й за мене таки воював, І кинув у клітку, як птаху. Здалася в полоні, і сльози лила, Кипіла моя кров у жилах, Якби я тоді не з тобою була То зараз мабуть не тужила. У місячнім сяйві, що падало ниць Із гуркотом і здивуванням, Багато накоїла різних дурниць, Усе через тебе, і твоє кохання. З'явився тоді, як ніхто не чекав, І доля теж кинула карту, Мені шепотів, що так сильно кохав Та все це було від азарту. У сутінках мертвих нічної імли, Гойдаються приспані біди Давно перейшли неформально на "Ви" Твоє від тебе - нікуди не піде.
2018-05-19 17:55:23
11
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Олександр Гусейнов
Дуже гарно)
Відповісти
2018-05-19 19:45:54
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5950
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2580