На Ви
У сутінках мертвих нічної імли, Твоя поведінка мене чарувала Давно перейшли неформально на "Ви" У цій насолоді я мовчки пропала. В густім-густім лісі, де дім серед трав, Тремтіли коліна від страху, Зі мною й за мене таки воював, І кинув у клітку, як птаху. Здалася в полоні, і сльози лила, Кипіла моя кров у жилах, Якби я тоді не з тобою була То зараз мабуть не тужила. У місячнім сяйві, що падало ниць Із гуркотом і здивуванням, Багато накоїла різних дурниць, Усе через тебе, і твоє кохання. З'явився тоді, як ніхто не чекав, І доля теж кинула карту, Мені шепотів, що так сильно кохав Та все це було від азарту. У сутінках мертвих нічної імли, Гойдаються приспані біди Давно перейшли неформально на "Ви" Твоє від тебе - нікуди не піде.
2018-05-19 17:55:23
11
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Олександр Гусейнов
Дуже гарно)
Відповісти
2018-05-19 19:45:54
Подобається
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3731
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3200