Затихла

Man Vi

Затихла мелодія наших імен Так ніжно і так кроткослівно Цілунків випадки... чи був у них сенс? Чому їхній вітер вже дише у спину? Замовкла мелодія наших очей, Взяла німота твоє трепетне тіло. Заледве спадає із ніжних плечей. І тягнеться довго, забуто, несміло. І де ж то мелодія наших сердець? Ось билися в такт. Тепер — хто куди... Забули вони і тебе, і мене, Згадати їм дай, куди тре іти.

2018-11-25 01:24:52

9

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Арвен

Мне спадабалася. Грустно... 😞

Відповісти

2018-11-25 07:10:26

1

Man Vi

@Арвен дзякую)

Відповісти

2018-11-25 09:22:29

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

44

15

1071

Шукати святе в почуттях

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.

54

2

4385