Самотності
Man Vi
Хелоу еврібаді, вечірня самотносте Запах дому навіює почуття тривоги І втому Я там де і був Навіть небо від учора не змінило вбрання Його лінь більша за мене І вища Разом з моєю умить проковтне Можливо, вони це зробили Смакують уламки мої Мов солодощі примхлива дитина Примха темна моя бути нижчим Збере усе це довкола Я жбурну її далеко Подалі від себе Самотносте, о вечір ласкавий, Ви осточортіли мені як сусіди і гості Сон ліниво Примхливо Курить люльку у темних кутках мого ліжка Застелити б його, та втома забрала усе, що тільки можна. 7.10.2022 (20:39)
2022-11-04 04:14:25
4
0
Інші вірші поета
Капля Я (не) відпускаю Надряпати б на язиці А люди як люди
Інші поети
Venti//
@ArchontOfFreedom
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
7738
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10910