Обрубані крила

Хонна

Як виглядає Ікар? Красивий юнак з білими крилами Спина прямая та груди вперед. Все життя для нього пригода весела. Але можливо було так раніше Всі мали право на мрію Кожна людина вірила в те що хотіла. Всі мали право на крила... А зараз що може звичайний "Ікар"? Сидіти в офісі, розбирати купу паперових справ? Що може митець у душі, Робити у світі сучасного зла? Зараз кожен "Ікар" йде під сокиру.. Їм обрубують крила, І тільки світло згасаючих мрій, Витікають з ран на згорблених спинах

2023-08-05 20:21:10

3

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Хонна

@Олег Шаула а я все ще шукаю для себе цікаву форму🤔 раніше майже не читав вірші. Тож з формами я не знайом, і приходиться йти на впомацьки😂

Відповісти

2023-08-06 08:48:13

1

Lexa T Kuro

"Всі мають права на крила...", але не всім вони вигідні, бо вільними людьми, які щиряють у небесах, та мають свою особисту думку, керувати важко... Коли "Ікар" без крил - він хто? Звичайна людина... Якщо він з крилами - він незвичний, дивний... А все незвичне - для більшості страшно... таких бояться, заздрять у глибині душі, і бояться бути таким... тому засуджують... Але попри все Ікар не здався. Так, він впав... Але ж до того він відчув всю красу польоту. Вибач, за сумбур думок, але якісь такі вони прийшли... Дякую тобі, що написав цей вірш, і підняв цю тему! І як завжди, кожен побачить щось своє... Як бачиш, я побачила) Нових натхнень тобі! Ніколи не здавайся! 🙏☀️

Відповісти

2023-08-06 12:33:42

1

Хонна

@Lexa T Kuro є одна цитата.. не знаю наскільки вона підходить сюди. "Якщо ти вже падаєш,то чому б не спробувати полетіти?" Це зворотній бік. Так. Багато з "Ікарів" гублять, втрачають свої крила, але і деякі звичайні нудні люди, в одну мить знаходять, відрощують собі свої крила.. Можливо й так

Відповісти

2023-08-06 12:36:07

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13085

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4329