Обрубані крила

Хонна

Як виглядає Ікар? Красивий юнак з білими крилами Спина прямая та груди вперед. Все життя для нього пригода весела. Але можливо було так раніше Всі мали право на мрію Кожна людина вірила в те що хотіла. Всі мали право на крила... А зараз що може звичайний "Ікар"? Сидіти в офісі, розбирати купу паперових справ? Що може митець у душі, Робити у світі сучасного зла? Зараз кожен "Ікар" йде під сокиру.. Їм обрубують крила, І тільки світло згасаючих мрій, Витікають з ран на згорблених спинах

2023-08-05 20:21:10

3

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Хонна

@Олег Шаула а я все ще шукаю для себе цікаву форму🤔 раніше майже не читав вірші. Тож з формами я не знайом, і приходиться йти на впомацьки😂

Відповісти

2023-08-06 08:48:13

1

Lexa T Kuro

"Всі мають права на крила...", але не всім вони вигідні, бо вільними людьми, які щиряють у небесах, та мають свою особисту думку, керувати важко... Коли "Ікар" без крил - він хто? Звичайна людина... Якщо він з крилами - він незвичний, дивний... А все незвичне - для більшості страшно... таких бояться, заздрять у глибині душі, і бояться бути таким... тому засуджують... Але попри все Ікар не здався. Так, він впав... Але ж до того він відчув всю красу польоту. Вибач, за сумбур думок, але якісь такі вони прийшли... Дякую тобі, що написав цей вірш, і підняв цю тему! І як завжди, кожен побачить щось своє... Як бачиш, я побачила) Нових натхнень тобі! Ніколи не здавайся! 🙏☀️

Відповісти

2023-08-06 12:33:42

1

Хонна

@Lexa T Kuro є одна цитата.. не знаю наскільки вона підходить сюди. "Якщо ти вже падаєш,то чому б не спробувати полетіти?" Це зворотній бік. Так. Багато з "Ікарів" гублять, втрачають свої крила, але і деякі звичайні нудні люди, в одну мить знаходять, відрощують собі свої крила.. Можливо й так

Відповісти

2023-08-06 12:36:07

1

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

13259

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1847