Лицар в сучасному світі

Хонна

Початок – рідний дім. Кінець – навіть і не знаю… Що ж між іншим і он тим? Життя усе моє в середині. Чи повернусь на початок? Чи одразу на кінець? Відповіді ніхто не дасть. Все залежить від вищих сил. А зараз я відкриваю новий світ Тут таке все брудне.. За високими стінами скла Не бачу я зовсім світлого неба Тут все не по честі Хлопець отримав тіло юної леді За якісь паперові монети. Цей світ такий дивний. Він новий та водночас старий. Я впізнаю закони вулиць де в беззаконні зростав я. Та церкви в котрих вимолював краще майбуття. Все як колись. Я це все вже бачив. Вони поб'ють це дитя ледь не до смерть. Їх ніхто не покарає. Він сам їх каратиме. Заради чого я навколішках молився? Заради чого боровся? Заради чого усе це було ? І ось настає вирішальний момент. То кінець й для мене, й для світу Нащо жити для такого майбутнього Тут не місце ідеалам, й надії. Все закінчу я зараз – прям тут. Все одно ніхто не помітить. То кінець для славного роду мого То кінець – а тепер харакірі Вірш написаний у спілці @LiteraryFortress у співавторстві з @SandraMey

2023-08-23 07:50:43

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Хонна

тю, тобі важливе формулювання? Ну вибач, красиво я відмовляти не вмію

Відповісти

2023-08-23 09:23:08

Подобається

Хонна

ахпх, ну ось ми і квіти

Відповісти

2023-08-23 09:25:41

Подобається

Хонна

і листя осіннє духмяне

Відповісти

2023-08-23 09:30:17

Подобається

Інші вірші поета

Чарівний світ Спогади минулих літ θάνατος (Смерть) Παν - ὁ θεός ὁ ἤδη θνητός (Пан- бог, що вже смертний)

Інші поети

Alonar

@Alonar

Трояндочка

@Rose_Senorita

Beautifulinwhite

@Beautifulinwhite

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5875

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12780