Незмінне життя
Хонна
Навколо війна. Всюди кров, жахіття і страх. Ти стоїш, Ти дивишся на це все мов уві снах. Тобі можливо і прикро, Дивитись на це крізь століття життя. І бачити одне і те саме - Разруху сердець, руїни ума. Ти не в силі нічого змінити, Ти не в силах завершити бій. Не можеш ти людям надати ту радість, Любов до життя, і жаданий мир.. Ти можеш тільки дивитись, Можеш плакати або навіть молитись, Ти можеш чекати, Це все що ти можеш. Але війни все будуть, аж поки є страх.. Страх породжує кожна людина, Страх є та сила, що движе машину. Машину життя, яка робить людину людиною. Це замкнуте коло, І розірвати його неможливо. Тож ми продовжимо жити, І дивитись як люлина вбиває людину.
2023-04-08 19:27:49
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Хонна
Це теж вірш з тематики вічних, зараз я буду намагатись викладати тільки такі вірші
Відповісти
2023-04-08 19:28:35
Подобається
Інші вірші поета
Νέμεσις (Немезіда) Кімната Захід Двадцять четвертий
Інші поети
Cristina Zemba
@Cristina_Zemba
TheCoalwalker
@TheCoalwalker
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9474
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2216