Тріолет 43
Микола Мотрюк
Ти — невідомість, ти — мій космос, Чуттів стихія, вир, вулкан, Шалений страсті ураган... Ти невідомість, ти — мій космос... У невагомість... мінус осмос... Паду у чорний океан... Ти — невідомість, ти — мій космос, Чуттів стихія, вир, вулкан... Троянда чорна, й білий лотос, У тобі й істина, й обман... Моє спасіння, мій тиран... Троянда чорна, й білий лотос, Життя колиска, і танáтос... На моїй шиї твій аркан... Троянда чорна, й білий лотос, У тобі й істина, й обман... Жарка пустеля, і оазис Від сніжних гір аж до саван... Прокляття древнє, й талісман, Жарка пустеля, і оазис... Бентежиш, аж впадаю в стазис, З солодких не звільнюсь кайдан... Ти — безкінечність, ти — мій космос... Чуттів стихія... вир... вулкан...
2024-06-20 06:48:50
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Ну дуже чуттєво😉
Відповісти
2024-06-21 06:46:43
1
Микола Мотрюк
@Н Ф Дякую)
Відповісти
2024-06-21 08:32:34
1
Інші вірші поета
Тріолет 18 Сонет 3 Сонет 15 ***
Інші поети
Zahraa
@zahraasaeed
jiminshyim
@jiminshyim
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4624
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13169