Божевільний
Микола Мотрюк
Неквапно плинуть по блакиті неба хмарки, Сріблясті човники навіюють печаль... Будинки поскидали білосніжні шапки, Струсивши вранішнього інію кришталь. Весняний первоцвіт, мов бісер вишиванки, Так хочеться пройтися лугом без сандаль... Та полонив ума таємні закамарки Неспокій, що пік душу мов холодна сталь. Мінорних мислей переплети крізь світанки, Думки повторюються... замкнена спіраль... Невидимі довкола себе зводжу замки - Темницю втрачених надій і сподівань. "Він не в собі" – говорять, твердять: "Божевільний..!" Мабуть... а може й світ сказивсь і вкрай здурів..? "Любов – брехня. Нам – кажуть – вирости пора..." В міському шумі меседж загубивсь біблійний, Ціни ми не збагнули справжніх почуттів: Любов останетсья, мовчатимуть слова. 01.04.2020
2021-07-10 12:55:25
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Блакитноока
Гарноо!😍
Відповісти
2021-07-10 14:23:02
1
Микола Мотрюк
@Блакитноока Дякую!
Відповісти
2021-07-10 14:43:28
Подобається
Лео Лея
Дуже гарно, з глибоким змістом (як і всі Ваші попередні, що я читала) 👍
Відповісти
2021-07-10 14:49:42
1
Інші вірші поета
Тріолет 2 Сонет 36 Тріолет 6 Тріолет 21
Інші поети
ExistentZ
@ExistentZ
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
45
44
2162
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
866