Сонет 22

Микола Мотрюк

До мене знов постукала весна... Так несподівано, і так невчасно... Чому проснувся, коли сонце згасло? Чом вслід не біг, як мить була щасна..? Не кликав і не ждав, блукав у снах... В кромішній тьмі щось запалало ясно, Суха пустеля вкрилась квітом рясно, Мов, загорілись маки у житах... А я собі пророчив гибель вічну, У книгу мертвих сам себе вписав, Надію промінявши на сум'яття... Покинув я країну потойбічну. Та хто ж той ангел, що мене забрав? Хто та, що врятувала від прокляття..?

14.08.2021

11

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

Весна іноді приходить невчасно... Так-так, ми думаємо, що невчасно. А насправді в нашому житті все стається досить відповідно і систематично. Також для творчої людини таки потрібно пережити цю "стресотерапію" та "шокотерапію", що спричинена різкими змінами наших душевних "пір року". І добре, якщо є поруч та людина, яка допомагає в цьому і прискорює процес)

Відповісти

04.11.2022, 12:53

1

Ріна Беррі

Боже, як це знайомо, відчуття близької мені людин...

Відповісти

08.12.2022, 21:54

1

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1209

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3227