Сонет 18
Шлях прокладає сонце навпростець, Дерева розпуска колючий іній, На склі картини папороті й лілій Пером незримим написав митець. Живемо ми, та тільки без сердець, На длані щось шука в сплетінні ліній, Нам гороскопи важливіш гомілій, В нутрі в нас не вогонь... а — каганець... "Чи ми причасні Тайної Вечері? Куди йдемо? Які відкриєм двері..?" - Ці запитання не турбують нас... Лунає плач із ясел у печері: З небес зійшов і воплотився Спас... Прийди же в наші, Господи, оселі! 08.01.21
2021-07-10 13:18:54
7
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Лео Лея
@Микола Мотрюк Прохання до Вас: пронумеруйте сонети ☺️
Відповісти
2021-07-10 13:39:39
Подобається
Микола Мотрюк
@Лео Лея Дякую за пораду!)
Відповісти
2021-07-10 13:43:48
1
Лео Лея
@Микола Мотрюк Це Вам дякую, що прислухались)
Відповісти
2021-07-10 13:59:23
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2631
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2297