Сонет 18

Микола Мотрюк

Шлях прокладає сонце навпростець, Дерева розпуска колючий іній, На склі картини папороті й лілій Пером незримим написав митець. Живемо ми, та тільки без сердець, На длані щось шука в сплетінні ліній, Нам гороскопи важливіш гомілій, В нутрі в нас не вогонь... а — каганець... "Чи ми причасні Тайної Вечері? Куди йдемо? Які відкриєм двері..?" - Ці запитання не турбують нас... Лунає плач із ясел у печері: З небес зійшов і воплотився Спас... Прийди же в наші, Господи, оселі! 08.01.21

2021-07-10 13:18:54

7

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Лео Лея

@Микола Мотрюк Прохання до Вас: пронумеруйте сонети ☺️

Відповісти

2021-07-10 13:39:39

Подобається

Микола Мотрюк

@Лео Лея Дякую за пораду!)

Відповісти

2021-07-10 13:43:48

1

Лео Лея

@Микола Мотрюк Це Вам дякую, що прислухались)

Відповісти

2021-07-10 13:59:23

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дозе с любовью))

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46

42

40

3399

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12597