Жити

Любомир Крупка

Я відчуваю що всередині щось стисло І намертво вчепившись у горлянку тягне вниз Так ніби десь на глибині є джерело Те джерело де б’є свята вода Так ніби я торкнувся пальцями до неї І світло там сіяє І оживуть сади Живу і я Так ніби і живий Але всередині так пусто Лиш дзвонів чую я глухі акорди І серця такт я відчуваю Розміриний і тихий ритм Так ніби в танці я І грає музика спокійна Закутаюсь міцніше у думки Забюсь в куток там де ніхто не знайде Слова мої бринітимуть на сонці Думки свої я захищу паролем Думки що залишаються зі мною І знов всередині стискає Мовчить на мене пустота Так гучно щось мені говорить І душить сильно під душею Повітря десь на денці А всюди лиш вода Я відкриваю очі Ніч моя зі мною Я хочу дихати Не можу Я хочу жити Ще один ковток Мій світ це люди Мій світ летить Мій світ під три чорти Буває встигну шанс зловити свій Буває ні Так порожньо і так стискає Але не поспішаю Я впевнено іду в житті Є миті щастя Є розчарування сіль Але найбільше є емоцій у мені Бо все що маю це вони Я думаю І я живу Я відчуваю Одне бажання Жити І кадри змінюють обличчя І там де був дитиною я чоловік Бо я пливу На хвилі радості Імя якої Жити

2020-09-21 14:08:55

Інші вірші поета

Коли виходиш з дому Червоні стіни А закохатися в тебе знову Залишся тут

Інші поети

Black Hole

@Black_Hole

Maggy

@weirdbutmagical

Alonar

@Alonar

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3303

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

7730