Закінчуй речення і став крапку

Любомир Крупка

закінчуй речення і став крапку бо так закладений цей світ його не зміниш його не обійдеш та поки слово є я буду говорити поки тіло є – піду в танок душа допоки є – любитиму ніхто не скаже всупереч мені бо всупереч немає тут все таке крихке таке недосконале і говорити стане легко слова формують думку вона як птах народжується в небі вона з повітря вільна і примхлива вона моя із досвіду відлита вогнем окроплена гаряча сталь що руки обпікає здіймається під небеса народжений і сильний той хто знає що всьому є кінець де є початок що кожен родом із дитинства пізнав життя ішов не дивлячись назад був гідним сином матері своєї та вірним чоловіком дітей своїх вчив жити та не боявся крилами дістати неба не ув’язнив себе у клітку протиріч ці крила досі за плечима у всіх хто думкою високий хто не забув про неї хто хотів рости не ставив крапку а почав новий рядок і знаю сину мій ти теж такий ти будуватимеш мости із мрій колись ти з’явишся на світ і станеш сильним а я радітиму за тебе з тобою йтиму я чекатиму тебе і тут кінець але це тільки вірш попереду життя попереду твій світ

2020-09-13 08:33:54

Інші вірші поета

Я врятую тебе від світу Тобі не солодко Залишся тут Я набирав повітря у легені

Інші поети

Shina

@Sheena

ikram tahr

@ikram_tahr

cheska Bailey

@Francheska_Bailey

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4877

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

3649