Гітара
На вулиці стало темно. Всі люди розбрелися по своїх квартирах. Засвітились ліхтарі. В повітрі повисла солодка мелодія гітари. Це місцевий музикант заграв сумну пісню про нещасливу долю однієї закоханої пари. Жінки не могли стримати сліз і діставали хустинки. Чоловіки лише сумно похитували головами. Ще трохи і музикант завершить свій концерт. Він закине свій інструмент на плече і зануриться у морозяний вечір. На вулиці його чекав старий велосипед. Колись давно саме на ньому музика мріяв об’їздити пів світу, побачити найвідоміші місця планети. Час пройшов, а мрії залишились мріями. Музикант цим мало переймався, адже був переконаний у тому, що колись точно вирушить у мандри. Він поїде звідки, і вже ніколи сюди не повернеться. Це буде пізніше. А зараз він просто прямує до свого дому. Вже вдома він як завжди відкриє двері сріблястим ключем і зварить собі кави. Гітара стоятиме у коридорі і самотньо дивитиметься в куток. Така стомлена, але неймовірно щаслива. Вона раділа, через те що саме він навчив її співати. Музикант вивів її на сцену. Зробив з неї справжню актрису. Тепер її голос наділений сотнями мелодій, тисячами звуків. Більше того, вона знає безліч мов. Вона змушує людей сміятися. Спроможна завдати болю і так само легко піднести людину до небес. Це все вона має зараз. Але раніше все було не так. Вона добре пам’ятала з чого починалася її «дорога». Це був період поневірянь. Вона думала, що її голос ніхто більше не почує. Самотню, без декількох струн, гітару декілька днів підряд вмивали дощі. Саме тоді вона навчилась цінувати світ навколо себе. Навчилася рахувати зорі. Кожного дня вона вмивалася ранковою росою. Жоден день не проходив, щоб вона не дякувала сонцю. За світло. За тепло. Вона дякувала навіть за біль і страждання, адже це і є частина життя, без яких не було б і радості. А потім прийшов він. Чоловік, що подарував їй голос. Музикант завжди мав мрію. Гітара знала про неї і допомагала йому здійснити її. Тепер він уже спав. Жоден сон не тривожитиме цієї ночі квартиру. Стало тихо. Лише чулася тиха мелодія. Там у кутку спала гітара. Прислухайтесь самі.
2020-09-12 09:57:18
1
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4877
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1772